Розмова з солістом «Тартака» Сашком Положинським

Розмова з солістом «Тартака» Сашком Положинським

Розмова з солістом «Тартака» Сашком Положинським
Сашко про героїв…

Ще до нічного концерту в Сопоті мені вдалося поговорити із солістом «Тартака» Сашком Положинським. Коротко, швидко і не зовсім про музику – її, здається, найкраще просто слухати.

Нам не завжди ця штука вдається, отже чи попробував би ти переконати, зокрема молодих людей, що варто бути собою, варто бути українцем?
– Я зараз скажу сумне, але в Україні подібна ситуація і це з неї потрібно почати в першу чергу. Тоді може дасться щось змінити в ставленні українців за кордоном до України, до свого коріння. Зараз в Україні катастрофічна ситуація, є багато українців, які себе такими не вважають, є багато людей, які не розуміють, коли ти кажеш – я українець, я патріот своєї країни – для багатьох це просто смішно. Трішки змінилося у час Помаранчевої революції і тоді дійсно відбувся певний спалах національної самосвідомості. Скільки я працюю в «Тартаку», спостерігаю, що з’являються люди, які міняються, люди, які намагаються переходити на українську мову, які починають цікавитися культурою, мовою, музикою. Щось для цього робимо ми, щось роблять інші музиканти, просто усі люди, які намагаються донести до людської свідомості той факт, що ми не просто є громадянами чи мешканцями, ми маємо бути ще й патріотами і відчувати себе українцями всередині, а не тільки на папері. Перші моменти Майдану запам’ятаються мені мабуть на все життя, тому що я тоді вірив, що усе міняється, люди міняються, я навіть вірив, що вони вже змінилися. Зараз можна говорити, що інтерес усе-таки до українського трішки зростає, і що це відбувається за рахунок підтримки нової влади.

В твоїх текстах багато сатири й іронії – чи це боротьба із не зовсім радісним довкіллям?
– На початку, коли створювався «Тартак» – сатира, іронія, гумор були основою написання текстів. Можу чесно сказати, що це позиціонувалося як текстова концепція групи «Тартак». З часом я почав розуміти, що людям потрібно трошечки чогось серйозного, що іноді сатира і гумор сприймаються трошечки примітивніше, чим вони є насправді, і через те, що є на поверхні, не видно того, що ховається в глибині. Тому я почав робити деякі більш серйозні тексти, де усе виноситься на поверхню.

В одному з творів співаєш: «я не хочу бути героєм своєї країни» – чому не хочеш?
– Тут дуже багато аспектів, напр., мене дратує, коли ще два роки тому можна було просто за гроші отримати звання героя України. Мене обурює той факт, що ми маємо незалежну Україну, маємо її не перший рік і досі у нас не отримали статусу заслужених людей, ветеранів, героїв ті люди, які боролися за незалежну Україну, напр., вояки УПА і інші учасники визвольних змагань. Це були люди, які віддавали життя, здоров’я, які пережили страшні муки і випробування – все це заради однієї тільки ідеї – заради оцієї незалежної України, яку ми зараз маємо. В результаті ми маємо такий факт, що люди, які були видними діячами Радянського Союзу, які по суті займалися антиукраїнською діяльністю, зараз у нас часто це видатні люди, мають різні пільги, визнання, почесть ітд. А люди, які дійсно боролися за незалежну Україну – вони непомітні, часто-густо вважаються ворогами, зрадниками – це результат радянської пропаганди. І ніхто якось не намагається цього змінити. Я не кажу – давайте радянських всіх ветеранів розженемо, а зробимо героями тільки українських – це теж буде неправильно. Як уже є так, хай і є, але давайте, якщо говоримо про незалежну Україну, згадаємо про тих, хто за неї боровся і хоча би вже на фіналі їхнього життя спробуємо його для них зробити більш приємним. Хай вони відчують, що вони в тій країні не зайві і що те важке життя до незалежної України вони жили не марно.

Отже, по-твоєму, яким він мав би бути цей герой України?
– Я не знаю, кого зараз можна вважати сучасним героєм України. Можна говорити про те, що видатні спортсмени, артисти це певною мірою герої. Можна говорити, що герой України це людина, яка на своєму місці робить максимум роботи – хорошої, доброї, на користь не тільки собі і своїй родині, але і держави. Визначити чітко, який герой України має бути, не можна. Я гадаю, що героїзм має дуже багато відтінків, багато аспектів, і треба дивитися кожну конкретну ситуацію окремо.

Питав Грицько Сподарик