ТАРТАК “Музичний ЛИст ЩАстя”

ТАРТАК “Музичний ЛИст ЩАстя”

Фішки, феськи, мульки, замутки – це те, чого завжди шукає музикант і завдяки чому мріє виділитись. Здається, українські "лісопильщики" від музики знайшли таку мульку, записавши свій третій альбом і назвали його ні багато, ні мало: МУЛИЩА (тобто велика мулька), що розшифровуєтсья як "МУзичний ЛИст ЩАстя. Принцип розповсюдження таких листів, здається, пояснювати не треба. Єдина відмінність у тому, що лист цей не простий, а музичний, тому може принести ще більше щастя.

Після виходу попередньої платівки – "Система нервів" – стало цікаво, що буде далі у "сольній" – без друзів – діяльності Тартака і часом виникали сумніви та підозри, чи буде це "далі" взагалі. Але група не примусила на себе довго чекати і таки розродилася черговим дітищем, куди увійшли як, ну, ду-уже старі, але перевірені часом, так і зовсім нові пісні.

Умовно альбом можна розділити на чотири блоки:
Перший – "розривний": під нього хочеться хуліганити ("Хулігани"), панкувати ("Панки") або ж кохатись у ритмі нон-стоп – "ще і ще", коли збоку на вухо волає Положинський: "Не переставаааааааааай!" ("Мила");
Другий – "вигаданий з пальця". А як інакше назвеш пісню, коли слова – до примітивності дитячі: "Сонце пече, річка тече, влітку на вулиці так гаряче. Е-е!" ("Нашеліто") або ж: "Ми справжні тигри, ми справжні тигри – ми круто граємо в комп’ютерні ігри!"("Комп’ютерні ігри").
Третій – такий-собі "любовний диптих", котрий складається з двох пісень "Напишу SMS" та "Іди тусуйся!". Своєрідний блокбастер різнополих стосунків. Вічна історія, але це, можливо, те, що ви чекали від Тартака і що він завжди боявся висловити.
Четвертий і останній блок – патріотічєскій. Тут Положинський повною мірою відтворив свої ораторські здібності, коли йдеться про рідну країну, власне й чуже існування у ній. Ці пісні, та урядовцям у вуха.

В музичному плані Тартак, безперечно, помітно (для самих музикантів і слухачів) виріс. Так, упізнати scratch’і "їздця на дисках" DJ’я Valique’а можна навіть із закритими вухами :) Неперевершені сольні партії гітариста Андрія "Мухи" Самойло та клавішника Андрія "Кіси" Благуна неодмінно вчеплять за живе. Відмінно те, що в групи нарешті з’являється ритм-секція: Дмитро Чуєв (бас-гітара) та Едуард "Кос" (барабани), котрі були відсутні в офіційному складі ще за часів дебютного альбому "Демо_графічний_вибух". В сукупності музикантам вдається створити таку дивну суміш різноманітних стилей, котрі викристалізовуються у "поп-панк" – позитивну енергетику, котра стала їхньою визначною рисою, перепрошою, мулькою! На фоні цього час від часу стираються навіть тексти, строкатість яких відверто вражає.

Властиво, "МУЛИЩА" має ту міру позитивного випромінення, завдяки якій сумувати НЕ доведеться.