ЧИМ ПАХНЕ “ТАРТАК”?

Слухав i нюхав: хард-кор, брейк-бiт, бiт, панк, нью-метал, несамовито бадьорий лемент (дуже схожий на спiв) i навiть трошки R&B, легкий дi-джеїнг. Так i не винюхав бритпопу (напевне запах в нiй не вiдповiдає рiвню чутливостi всiх сенсорiв), хiп-хопу (як не крути, але в класичне i в некласичне поняття “хiп-хоп” група “Тартак” не вписується – надто швидко грають-спiвають). В детальнiший аналiз немає потреби вдаватися, бо щоб вичленити всьо мiсиво музики треба переслухати як мiнiмум вдвiчi бiльше, нiж уся банда лiсопильникiв. Тартак, як вiдомо, сiче все на дрiбну сiчку i якщо вона й приємно пахне (деревом спиляним, травичкою скошеною), але важко лiпиться. Але в умiлих руках ?дєло мастєра боїться, заїкається i злиться?. А тому, зволожений дiвочими слiзьми щастя i горя, спiтнiлий вiд надмiрного стрибання i поривання полетiти, саунд “Тартака” формується у в’язку масу, яку легко можна розiгрiти температурою власного тiла i почувати себе в нiй комфортно за будь-яких обставин. Так що нюхайте на здоров’я, без затяжок i не через стодоляровi банкноти (не пролiзе просто, треба 1000). Чюз.
Татусь.