Говорить, спiває i показує ТаТаТа!
“Система нервів” робить 15200672-й оберт в CD-програвачi старенького редакцiйного “пентюха” i єдине порiвняння, яке я можу застосувати до цiєї плити – палка-прилипалка: достатньо лише раз вхопитися за неї вухами i блок-коди “Вродливе м’ясо”, “Нi, я не ту кохав”, “На даху” та “Вогник” вiдформатують ваш лексикон бeзповоротно! Спалахом фiрмового Canon у вашiй пам’ятi вiдiб’ється “Сонце”…
Тепер все стало на свої мiсця i немає сумнiвiв, що “Система нервiв” та “RеФОРМАТцiя” – то найкраща назва для таких альбомiв: їх iсторiя, поява, презентацiя i загальна дiя на органiзм виправдовує себе на всi 100%. Про добрих 25% цього ефекту, тобто про презентацiйний момент i про те, що ж на ньому робили “…та друзi” можу розповiсти детальнiше, бо я там був, загаратав кiлькох байдикiв i майже впритул роздивився оте вродливе м’ясо ТаТаТа-рського приготування.
Хiпо хоп – це сьогоднi модно як буква “G” на лобку в топ-модельки. Вiд цiєї музики холодiють липким потом як дорослi (правильнi дорослi) так i дiтлахи. А хлопаки, що вперто видераються на верхiвку цiєї хвилi, заробляють шаленi бабки, їздять на крутих тачках i п’ють тiльки мiнеральну воду без бульбашок (iнакше ж як поясниш саму появу 4-годинного live-концерту, величезну купу спонсорiв та чималий натовп спраглих живого слова?). Так вважає більшість. Але в реалi воно, звичайно, по-iнакшому: всi розклади і всi мертвi нервовi клiтини поiменно знають лише безпосереднi iнiцiатори презентацiї (та ще друзi).
Слiв бракує передати всю атмосферу одразу, а тому буду за порядком викладати факти i самi лише факти.
Система нервiв. Нерв I. Говорити про танкiвський альбом ремiксiв майже не доводиться, оскiльки в основному концертi жодна з композицiй виконана не була (маю на увазi дiджейське виконання). Або черз неподiльнiсть власної душi я на неї не потрапив. Iнша piч – “Система нервiв. “Тартак” та друзi”. Вiн i склав базу презентацiї. Про нього i пошепочемось.
Система почалась iз довгих сподiвань, розчарувань i крикiв “Коли?!!”, пересипаних видeртим з одного мiсця волоссям. А закiнчиться лише пiсля того, як плита стане олов’яною, потiм мiдною, алюмiнiєвою i так до глибокої i сповненої вiдчуття всеохоплюючого самовдоволення популярностi.
Бажання понервуватися виявили вiд 500 до 1000 осiб, якi збiглися в клуб “Утюги” 7 березня, щоб, заодно, гiдно почати святкування дня наступного (не забудьте додати сюди ще групу підтримки в регіонах, кількість якої виміряти не зміг ніхто, однак підтримка їхня відчувалася постійно). Iнтимнi дотики охоронцiв, невизначена концистенцiя пива, сподiвання несподiванок, море знайомих i не дуже облич – це був старт. Поїхали…
Система нервiв. Нерв II. “Де мiй мiкрохвон?” Цей шифр вигукували почергово всi музиканти, що виходили на сцену. Менi особисто завжди цiкаво зчитувати з губ цих людей неформатнi слова – дуже пізнавально!.. Так от. Крiм гри на iнструментах, спiву та танцiв музиканти постiйно займалися пошуком звуку на сценi, який хитрi звукарi вмiло ховали до останнього моменту, тобто поки на сцену не вийшли тi, що “Сбей Пєпєлз”. Франц так i сказав: “Група не буде спiвати поки не вiддасте звук!”. Вiддали. Але не надовго. Вже наступнi пiсля них “Los Dinamos” мусiли спiвати пiд те, що чули. А чули вони все що завгодно, тiльки не себе. Хлопцям ще й довелося “витягувати” концерт, бо iнакше я не можу пояснити, чому вони так довго спiвали. Сама пiсня “Байдики бити” достатньо динамiчна i жвава (як сказав один iз мешканцiв “Тартакосайту”, “звучить як саундтрек до “бондiади”…” Вiн близький до iстини). В цiлому, жертвами звукорежисури стали “Флайzzzа”, “Бангi Хеп” i “Speed Way” (осатнні змогли себе реабiлiтувати в достатнiй мiрi пiд час другої вилазки на сцену – сеанс розтрушування сідниць пройшов на “гіп-гоп-УРА!”).
Система нервiв. Нерв III. Першу чакру концерту-презентацiї вiдкрили “Пєпли”. Несподiвався я вiд них такого драйву на сценi, вiдверто не сподiвався!!! Це нервове закiнчення (“СП”) вiдповiдало в той вечір як мiнiмум за адреналiновi впорскування в тiло “Утюгiв”. Яскраво, рiзко i масно. Видавши на-гора струмiнь чистого гранжу, бiльше знаного в народi як альтернатива, вони залишили пiсля себе запах паленої шерстi, клацання зубiв i дух перемоги над драйвом – вiн їм пiдкорився повнiстю. Пiсля “Сонця” зал перекинувся iз пiстрявого вулика на одноголосий табун. Цей табун радiсно привiтав моторольного Сєню, який став вимушеним дизертиром свята через одну-єдину, чарiвну i неповторну (а головне – не потворну!!!) дiвчину, з якою в тi днi фронт-мен “Мотор’роли” ставав на рушник. Нормальна вiдмазка, проїхали. “Вуличне ТБ” показало обраницю Сєні та його компанiю на хмельницькому майданi у всiй красi i без прикрас. I взгалi, завдяки “вуличникам”, дивлячись на шоу iз залу можна було повiрити, що береш участь як мiнiмум в президентськiй кампанiї якогось “товстопуза” (а завдяки Міжнародному молодіжному фестивалю “Чайка” все виглядало як хороший home-фестиваль!!!). Однак “фуфєл” нiхто не пiдсунув, а натомiсць впхав нам ТНМК (без Дiлi).
Система нервiв. Нерв IV.
“…Навiть газдиня майданчика “ВулТБ” Васiлiса Дребушевська вничку намагалася танцювати пiд ТНМК. І не лише тому, що вони такi кльовi, а ще й тому, що “ничка” спiвпала з виступом “Танкiв”…” /нотатки з презентацiї, 7.03.2003, “Утюги”/
Взагалi, всi друзi виступили на одному рiвнi: жодних комплексiв, жодних напрягiв на сценi. I якщо “танки” й виглядали дещо маститiшими – то це лише за рахунок вдалих PR-ходiв Яковлєва та власної наполегливостi й незаангажованостi. Мушу процитувати ще одного шанувальника блоку ТаТаТа, який розписався в гостьовiй однiєї з груп: “ТНМК – нема питань, справжнiй ТАНК- чавить на мiсцi”. Конголезцi виткали свою лiнiю презентацiї всього трьома-чотирма пiснями. Без Дiлi, зате з “Iво Бобулом”: цей архетип для ТНМК вiчноживий, вiчнодобрий – як Фет Фрумос, Iлля Муромець, Кирило Кожум’яка i Солом’яний Бичок разом взятi. Можливо, вiн стане наступним дуелянтом “Танкiв” пiсля “Кобзи”. В якiй площинi буде вестись “дуель” – питання для ерудитiв. Так розкрилась друга чакра презентацiї, пiсля якої народ почав вигрiбати на новий рiвень…
Система нервiв. Нерв V. Цiкава штука: i “Система нервiв”, i “ReФОРМАТцiя” стали непоганою лiнзою для сприйняття багатьох знаних мною ранiше пiсень. Це навiть виклакало певну “ломку несприйняття”. До прикладу вiзьмемо “Невбивайка”. Мало хто пам’ятає, яким дебелим панком вiн був в молодостi i як його “опустили” (а точнiше – не пропустили) на “Червонiй Рутi-97″. Зараз пiсню одягли в наймоднiшi панкiвськi шмотки, подарували нове залiзяччя для пiрсiнгу, вичистили i вишкребли до невпiзнаваностi, а тому вiн звучить швидше як подарунок вiд “Fatboy Slim”, анiж як брудно-крикливий гiмн Миру, Голубовi Миру i Жучку Короладському. Але з другого захо’ду / прослуховування тебе попускає, а тих, хто цю пiсню не чув нiколи – просто легко ковбасить. Сiрик – уламок “Спiл” та проекту “IОА-4″ – виглядав як Карлсон, який зняв мотор з плечей i запхав якомога глибше в… Одним словом, рухався чувак досить енергiйно як на свою комплекцiю, тож людям сподобалось. Цiлком протилежний пiдхiд я помiтив в собi до “свiтязюватої” пiсеньки “Нi, я не ту…”: оригiнал нiколи не викликав жодних емоцiй крiм гидливого “бг-е-е-хге-е…”, а тут: “Я кохав тебе як мiг…” (а подумки римуєш всi можливi способи кохання з НЕЮ)! Одним словом – є над чим подумати i є вiд чого волочитися.
Система нервiв. Нерв VI. Ви бачили коли-небудь торшер, основним наповненням якого є тендiтний жiночий силует та проникливий голос? Так виглядала душа пiснi “Понад хмарами”. Дiвчина-луна, дiвчина з лабiринтом печер в легенях, де звук пiдсилюється кiлькома графiтовими сталагмитами i ще парою-трiйкою мембранних сталактитiв. Або просто – Катя Chilly. Заколисуюча балада виконувалась в цiлковитiй темрявi. Знову запах паленої шерстi й нiгтiв – в залi спалахнули бенгальськi вогники. Сашко Положинський, як останнiй романтик, благає-спiває, грає на найнiжнiших фiбрах душi, наливає слiзьми дiвочi очi i непомiтно (в темрявi) зтрушує власнi сльози. Чи то був пiт?.. Не важливо. Пiсня вiд того проймає не менше.
А на десерт подали “Графiт”. Нехарактернi для хiп-хопу прийоми читки-спiву, абсолютно чорний соул-вокал, хороша пластика i подача себе на сценi – маєте вам новий, необмацаний i свiжий мейнстрiмовий проект. Головне – вжити його за призначенням! Крiм того, вокалiст легко перевтiлюється як у Вiктора Павлiка (ну д-у-ж-е схожi iнтонацiї проблискують), так i в дует “Свiтязь”, що забезпечило наповнення програми двома презентацiйними хiтами: “На даху” i “Не ту кохав”.
Система нервiв. Нерв VII. Масною крапкою на альбомi впереддень Великого посту i в день переобрання Фiделя Кастро на новий термiн (44 роки протримався бiля стерна цей кубинський генацвале й піде від нього лише ногами вперед!) була еспано-українська “Но пасаран!”. Гасла згасли i ожили в новiй формi: “Путана, Корида,Бурiтос i Текiла!!!”. Амiнь.
Заспокiйливе. Фiнiшну паличку (прилипалочку) в пункт призначення донесли самi “Тартаки”. Їм i повiддавали залишки нагород, овацiй та смайликiв. А щоб LP був таки лонгплеєм i в живому вимiрi, два Сашка (Олександр Євгенович Положинський та Олександр Аркадiйович Fozzy) закатали наостанок справжню дискотеку : “Джемiраквай”, KLF, Snap, Blur та ейсiд джаз стали альтернативою джанглу, хаус i iншiй синтетицi. Щоправда, було трохи ейсiд-джазу, але такого живого i молодого, як Лєнiн на сторiнках букварикiв зразка 1967 року. Нажаль, дожити до кiнця цiєї чудодiйної процедури менi не вдалося – нерви не витримали!
Юрiй Карашiвський.
P.S.: Велика заслуга в тому, що мої очі побачили презентацію, мощок сприйняв її на належному рівні а пальці вибили на клавіатурі C.I.A. “Чайка”, “ВулТБ”, спонсорів та співспонсорів, “Тартака”, “ТНМК” та друзів, персонально Макса Чайки та Сашка Положинського. Хай земля їм буде батутом!